|
Весь в родимках, тече струмок, форель, вся в родимках, пливе. Хтось, вибираючись із нот, ключами дзенькає в нове, не пам’ятає, чий він. Ще з буття йде в сон, з німоти в спів. Музикою форель тече з усіх і, понад ще, боків. І воду на ім’я Форель не візьмеш у долоні, ні, щоб не впіймати жваву трель, спинити спрагу уві сні.
|