|
...почав псуватися характер, погіршувався слух, зір падав. Але що вдієш, якщо в Спарті ні храму не було, ні саду. Втім, був закон, інакше – прірва, куди сміття ішло зі свистом... Клювали голуби помірно, дівчата ходили в намистах. Дівчата ще грошей бажали, як пташка миру на плакаті. Якщо хтось віники в’язав, той в чужому доживав халаті. Якщо хапався за папір, то тягнули силоміць до прірви. І влада видавала пиво, і вартові всміхались криво на пустирях, коли йшло знову юнацтво до провалу Спарти. Світ поринав у відбудову і безмаль забирав всю карту. Життя покращало, натура дичавіла і не звикала... Сліпий по мапі йшов похмуро, з глухими море розмовляло.
|