|
Яструб з лицем проти вітру. І зір яструба, що невгамовний сміливо, вписує простір в поточний ефір колом, піднесеним вежею, дивним кам’яним лісом. І коло довкіл є – той рядок, або крапка срібляста, падає, небо зігнувши навпіл, смертю, яка для самотнього – щастя.
|