|
Не впізнає́ш перспективу, горби даль затулили, втім, можна зійти на Єлеон, відірвавши з торбин злидаря стрічку прямої мети. Брудно чи сніг, є різниця чи ні, Екклесіаст так часи розкидав разом з камінням, що той заповіт вряд чи збагнув, що таке є вина. Море горбів, море крові, кривих в морі шляхів, океан скам’янів. Щоби від мертвих піти і живих, геть без коріння зростай, зрозумів? Треба скінчити усе, що надбав досвід життя, від бридких перешкод почерк спрямляючи, щоби лунав, йти в височінь, де панує Господь.
|