|
В темно-синьому гаю, де тремтіли осики, Де з дубів-чаклунів листя вже опада, На галяві траву вночі зайці косили i наспівували дуже дивнії слова... «А нам все одно, А нам все одно, Хай боїмся ми вовка i сову, Справа є у нас, В найстрашніший час, Ми чарівную косим тринь-траву!» «А нам все одно, А нам все одно, Хай боїмся ми вовка i сову, Справа є у нас, В найстрашніший час, Ми усі гуртом косим тринь-траву!» А дуби-чаклуни щось шепочуть в тумані, На поганьських болотах чиїсь тіні встають, Зайці косять траву i тремтять наче п’яні, I співають з переляку швидше пісню ту... «А нам все одно, А нам все одно, Вірим твердо ми в заповіт дідів, Стане той сміливим, Хто тричі на рік, В моторошний час, тринь-траву косив». «А нам все одно, А нам все одно, Наче лев хоробрі, станемо, зайці, Зараз встоїмо, I не втечемо, I обійдуть нас негаразди всі!»
|