|
Ти хочеш, щоб точно було все і правильно. Щоб нас не тривожили, плавно минаючи, дні. Ні, так не буває, бо світ наш і добрий і праведний Влаштований дивно, і все несподівано в нім. Світ безкінечно різний Вічно прекрасний, звісно. Світ, де з тобою стрілися ми, де зоря виплива з імли! Світ безкінечно різний Ти не осуджуй грізно, – В ньому ж це ми удвох своє щастя знайшли! А ти звинувачуєш, судиш його ти без милості За те, що вгадать ми не можем, що станеться в нім. За норов його і шалений, і повний мінливості. Та жити, погодься, цікавіше в світі такім. Світ безкінечно різний Вічно прекрасний, звісно. Світ, де з тобою стрілися ми, де зоря виплива з імли! Світ безкінечно різний Ти не осуджуй грізно, – В ньому ж це ми удвох своє щастя знайшли! Міняє свій образ планета, одвічно кружляючи. Віки стають пилом і зводяться знов, як з води. І тільки любов, якщо справжня вона, спопеляюча, Допоки життя с, незмінною буде завжди. Світ безкінечно різний Вічно прекрасний, звісно. Світ, де з тобою стрілися ми, де зоря виплива з імли! Світ безкінечно різний Ти не осуджуй грізно, – В ньому ж це ми удвох своє щастя знайшли!
|