|
В жовтих пісках караван іде, в жовтих пісках – наче рік, там день. Синій потік кличе ген за пруг, – міражі навкруг, міражі навкруг. I одне лиш знаю я, і одне лиш тямлю я, І в одне лиш вірю я, – що шлях далекий наш. Може, ти зоря моя, може, ти судьба моя, може, ти любов моя, а може – ти міраж. Пальми високі з’явились вмить, А придивись – пустота пашить. Лиш передзвін спекотливих днів До солодких снів, до коханих снів. I одне лиш знаю я, і одне лиш тямлю я, І в одне лиш вірю я, – що шлях далекий наш. Може, ти зоря моя, може, ти судьба моя, може, ти любов моя, а може – ти міраж. – Може, що наші серця близькі. Може, це просто обман пісків. Що ж, я готовий шукать твій слід Десять тисяч літ, десять тисяч літ. I одне лиш знаю я, і одне лиш тямлю я, І в одне лиш вірю я, – що шлях далекий наш. Може, ти зоря моя, може, ти судьба моя, може, ти любов моя, а може – ти міраж. Хай у пустелі летять літа, – Ти мій оазис, моя вода. Крізь міражі, і через біду Я до тебе йду, я до тебе йду. I одне лиш знаю я, і одне лиш тямлю я, І в одне лиш вірю я, – що шлях далекий наш. Може, ти зоря моя, може, ти судьба моя, може, ти любов моя, а може – ти міраж.
|