|
Зеленої весни У затінку сосни З коханою Іванко прощається. Кольчугою дзвенить І ніжно гомонить: – Не плач, моя красо! – пригортається Маруся мовчить в перлинах сліз, Від смутку душа її болить, Кап-кап-кап, – з ясних очей Марусі Капають слізоньки на спис. Кап-кап-кап, – з ясних очей Марусі Капають в розпачі, капають, кап-кап, Капають слізоньки на спис. А пізно восени Знов там, біля сосни, З коханою Іванко стрічається. Кольчугою дзвенить І ніжно гомонить: – До тебе я вернувсь! – пригортається. Маруся від щастя в перлах сліз. Як гуслі, душа її бринить, Кап-кап-кап, – з ясних очей Марусі Капають слізоньки на спис. Кап-кап-кап, – з ясних очей Марусі Капають солодко, капають, кап-кап, Капають слізоньки на спис.
|