|
Тлінне усе у цім світі занедбанім, є тільки мить посере́д небуття. Є тільки мить між прийдешнім й перейденим, саме її називають життя. Покій повік – він навряд чи обрадує, покій повік – це буття пірамід... Зірка ота, що зірвалась та падає, має лише палко сяючу мить. Світ наш летить вдалину між століттями, та не усіх його за́пал п’янить. Що боїмось згайнувати в цім світі ми? – Кожний із нас – свою зоряну мить. Втішило щось у житті, чи дошкулило – є тільки мить, і нема вороття. Мить відділя майбуття від минулого, саме її називають життя.
|