|
Коли б то не на жарт я був багатим, Подбав би неодмінно і про тих, Хто має скромні пенсії, зарплати, Для кого красти – превеликий гріх. Одноліткам моїм, що бідували, Нічого не шкода було б мені. І ми себе колись не шкодували, Віддавши все країні назавжди. В полоні найогиднішого кола Жебрачити нас вік цей потура. Та я ділюся. Тільки добрим словом. А іншого не назбирав добра.
|