|
Старими бути – це не про́ста штука, не кожен вміє гідно вік нести. Поста́ріти – це ще не вся наука, куди главніше гідність зберегти. Не впасти, не піддатися хворобі, болячками й ниттям не докучать, ще вміти зупинитися в розмові, поменше наставляти та повчать. Не вимагати зайвої уваги, претензій не виказувать щораз, душевну зберігати рівновагу та не впадати, звісно, у маразм. Не тиснути своїм авторитетом та досвідом не надто дошкулять. У молодих свої пріоритети – це треба зрозуміти та прийнять. Нехай життя не буде до вподоби, але не намагайся це змінить. І навіть у думках залиш всі спроби «як треба жити» інших всіх навчить. Забудь про сперечання, це – марноти, не скаржся на життя, поменше ний, не змішувай занудство та турботу... Старим не просто бути, зрозумій. Не підраховуй на обличчі зморшки, не намагайся вік перехитрить. Радій своїм рокам, хоча б і трошки, бо це єдиний спосіб довше жить. А трапиться у старості самотність – цю гідно пронести біду зумій... Так, старість – це не зовсім безтурботність. Старим не просто бути, зрозумій.
|