|
Темніє... Чорних хмар несуться кобилиці, Долина й пагорби імлою затяглись, І з криком носяться скажено чорні птиці, Кружляють, падаючи вниз... Все стихло – тишею зловісною, хрумкою, Та скоро блискавка розріже тьму небес, І вихор здійметься над сонною рікою, І вдарить грім – могутній, мов сам Зевс... На серці – темрява... мовчання гробового, Подібна зграя хмар – несе й мені біду, Зі страхом... гуркоту небесно-громового Я також жду...
|