1Добрий лікар Айболить! Він під деревом сидить. Лікуватись туди мчиться І корова, і вовчиця, І жучок, і черв’ячок, І ведмедиця! Полікує всіх, зцілить Добрий лікар Айболить! 2І прибігла лисиця-краса: «Ой, вкусила сьогодні оса!» І барбос ледь до нього приліз: «Мене курка – ось, клюнула в ніс!» Далі прибігла зайчиха І закричала: «Ай, ай! Зайчик потрапив мій десь під трамвай! Мій хлопчик, мій зайчик Попав під трамвай! Вибіг пустун на доріжку, І йому перерізало ніжку, І тепер він кульгавий такий, Маленький зайчику мій!» І сказав Айболить: «Ледь біди! Подавай-но його сюди! Я пришию нову йому ніжку, Й знову він побіжить на доріжку». І принесли зайчишку до нього, Ох, кульгавого зовсім такого, І доктор пришив йому ніжку, Зайченя вже стрибає знову. А з ним і зайчиха-мати Також пішла танцювати, І сміється вона і кричить: «Ну, спасибі тобі, Айболить!» 3Раптом звідкілясь шакал На кобилі прискакав: «Ось вам телеграма Від гіпопотама!» «Приїжджайте, лікарю, В Африку, – строчив. – І врятуйте, лікарю, Наших малюків!» «Що таке? Невже всі милі Ваші діти захворіли?» «Так-так-так! У них ангіна, Скарлатина, Холерина, Дифтерит, апендицит, Малярія і бронхіт! То ж приходьте якнайшвидше, Добрий лікар Айболить!» «Добре, добре, побіжу, Діточкам допоможу. Тільки де ж, в якій господі? На горі, чи то в болоті?» «Живемо на Занзібарі, В Калахарі і Сахарі, На горі Фернандо-По, Де гуляє Гіппо-по По широкій Лімпопо». 4І встав Айболить, і побіг Айболить. По полях, по лісах, по лугах він біжить. І одне тільки слово твердить Айболить: «Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!» А в обличчя і вітер, і сніг, і град: «Ану, Айболить, повертайся назад!» І впав Айболить і лежить на снігу: «Не можу вже, не добігу». І тут з-за ялинки, зубаті, Виходять вовки волохаті: «Сідай, Айболить, на нас, Доставимо в той же час!» І вперед поскакав Айболить І одне тільки слово твердить: «Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!» 5Та ось перед ними море – Вирує, шумить на просторі. А в морі висока йде хвиля пінна́. Ось-ось проковтне Айболитя вона. «О, якщо я втоплюсь, Зовсім на дно спущусь, Що станеться з хворими тими, Звірятками лісовими?» Та тут випливає кит: «На мене сідай, Айболить, Як пароплав, крізь грозу Тебе я вперед повезу!» І сів на кита Айболит І одне тільки слово твердить: «Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!» 6І гори встають на шляху, де пливти, І він починає по горах повзти, А гори все вище, а гори – кошмари, А гори ті йдуть під самісінькі хмари! «О, якщо я не дійду, І якщо десь пропаду, Що станеться з хворими тими, Звірятками лісовими?» Та зі скелі, де хмари були, Вмить до нього злетіли орли: «Сідай, Айболить, на нас, Доставимо в той же час!» І сів на орла Айболить І одне тільки слово твердить: «Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!» 7А в Африці, а в Африці, На чорній Лімпопо, Сидить і плаче в Африці Печальний Гіппопо. Він в Африці, край Африки, Під пальмою сидить. Все море видно з Африки, Та Гіппопо бурчить: «Не їде щось в кораблику Доктор Айболить...» Нишпорять край дороги Слони і носороги І кажуть вже сердито: «Та де ж той Айболить-то?» А поруч бегемотики Схопились за животики: У них, у бегемотиків, Животики болять. А там страусенята Пищать, як поросята. Шкода, шкода, шкода тих Нещасних всіх малят! І кір, і дифтерит у них, І віспа, і бронхіт у них, І голова болить у них, І горлечко болить. Вони лежать деінде: «Ну що ж він все не їде, Ну що ж він все не їде, Доктор Айболить?» А поруч – ледь заснула Зубаста та акула, Зубаста та акула На сонечку лежить. У крихіток курносих, У бідних акулят, Дванадцять діб вже поспіль Всі зубоньки болять! І вивихнуті плечі У коника-малечі; Лежить давно, не скаче син, А гірко-гірко плаче він І кличе безупин: «О, де ж той добрий лікар? Коли ж вже прийде він?» 8Та он, птах якийсь там летить, подивіться, Все ближче і ближче по небу він мчиться. На ньому, дивіться, сидить Айболить І звірам махає і вголос кричить, Кричить: «Хай живе мила Африка!» Щаслива і рада уся дітвора: «Приїхав, приїхав! Ура! Ура!» А птах той над ними кружляє, А птах вже на землю сідає. І бере Айболить бегемотиків, І плескає їх всіх по животику, І всім по порядку Дає шоколадку, І ставить, і ставить їм градусник! І до смугастих Біжить тигреняток. І до горбастих Тих верблюденяток, І кожного гоголем, Кожного моголем, Гоголем-моголем, Гоголем-моголем, Гоголем-моголем ча́стує. Десять ночей Айболить Не їсть, не п’є і не спить, Десять ночей підряд Лікує нещасних звірят І ставить, і ставить їм градусник. 9Ось і вилікував всіх, Лімпопо! Хворих всіх зцілив своїх, Лімпопо! І пішли вони сміятись, Лімпопо! Танцювати й балуватись, Лімпопо! І акула каракула Правим оком підморгнула І регоче, і регоче, Ніби хто її лоскоче. А малятка бегемотики Ухопились за животики І сміються, заливаються – Так що аж дуби здригаються. Ось і Гіппо, ось і Попо, Гіппо-попо, Гіппо-попо! Ось йде Гіпопотам. Він іде від Занзібару. Йде він до Кіліманджаро – І кричить він, і співає: «Слава, слава Айболитю! Слава добрим лікарям!»
|