1Добрий лікар Айболить! Він під деревом сидить. І вовчиця йде до нього, І корова круторога, І жучок, і хробачок, І ведмедиця. Всіх їх вилікує вмить Добрий доктор Айболить! 2І собака до нього прийшла: – Ой, мене покусала бджола! І придибав до лікаря лис: – Курка дзьобом ударила в ніс! Раптом прибігла зайчиха І закричала: – Ай-ай! Мій зайчик попав під трамвай! Мій зайчик-стрибайчик Попав під трамвай! Він переходив доріжку, І йому перерізало ніжку, І зараз він хворий, кривий, Зайчик малесенький мій! І сказав Айболить: – Це пусте! Є в мене ліки на те, Я пришию йому нову ніжку, І він не лежатиме в ліжку! І принесли йому зайчика, І Лікар пришив йому ніжку. І знову веселий Стрибайчик Скаче собі по моріжку. А разом із зайчиком мати Теж почала танцювати. І сміється вона, і кричить: – Ну, спасибі ж тобі, Айболить! 3Враз до лікаря шакал На кобилі прискакав: Ось вам телеграма Від Гіпопотама! «Якнайшвидше в Африку Їдьте напрямки. Дуже хворі в Африці Наші малюки». – Як?! Невже насправді хвора – Бегемотяча дітвора? – Так, авжеж! У них ангіна, Скарлатина, холерина, Дифтерит, апендицит, Малярія і бронхіт. Приїздіть же якнайшвидше, Добрий лікар Айболить! – Добре, добре, побіжу, Малюкам допоможу! Тільки як знайти дорогу, Щоб подати допомогу? – Ми живем на Занзібарі, В Калахарі і Сахарі, На горі Фернандо-По, Де гуляє Гіпо-по По широкій Лімпопо! 4І встав Айболить, і побіг Айболить, По полях, по лісах, по степах він біжить. І одне лиш говорить весь час Айболить: «Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!» А в обличчя і вітер, і сніг, і град: «Гей, Айболить, повертайся назад!» І упав Айболить, не дійшов до мети: – Я далі не можу іти... І відразу до нього із гаю Стурбований вовк вибігає: – На мене сідай, Айболить, Тебе довезу я за мить! І сів Айболить, і помчав, І повторювать знову почав: «Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!» 5Та ось перед ними море, Де хвилі гудуть на просторі. А море сердите, бурхливе, страшне, І лікаря зараз воно проковтне. – О, коли в морі втоплюсь я, До тих берегів не доб’юсь я, Що станеться з хворими, з ними, Звірятами лісовими? Та кит випливає в цю мить: – На мене сідай, Айболить! І ніби морський пароплав, З тобою ми пустимось вплав! І поплив Айболить через море, І знову, і знову говорить: «Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!» 6І ось через гори лежить його шлях, І він починає повзти по горах. А гори все вище встають як примари, А гори здіймаються просто під хмари. – О, коли я не дійду, Коли в путі пропаду, Що станеться з хворими, з ними, Звірятами лісовими? І раптом з якоїсь скали До нього злетіли орли: – На крила скоріше сідай, Летимо в далекий той край! І сів на орла Айболить, І повторює знов Айболить: «Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!» 7А в Африці, А в Африці, На чорній Лімпопо Сидить і плаче в Африці Нещасний Гіпопо. Він в Африці, він в Африці Під пальмою сидить, На синє море з Африки Невтомно він глядить: Чи не пливе корабликом Доктор Айболить? І бродять без дороги Слони і носороги, І кожен з них питає: – Що ж лікаря немає?! А поруч бегемотики Схопились за животики, У них, у бегемотиків, Животики болять. І тут же страусята Пищать як поросята. Ах, шкода, дуже шкода Бідних страусят! І кір, і дифтерит у них, І віспа, і бронхит у них, І голова болить у них, І горлечко болить... Стогнати тільки й можуть: «Коли ж він допоможе, Коли ж він допоможе, Лікар Айболить?» І пера простягнула Акула-каракула. Акула-каракула, На сонечку лежить. Ах у маляток любих, Малят-акуленят Болять страшенно зуби Десятий день підряд! І вибито два пальчики У коника стрибальчика, Не плигає, не скаче він, А гірко-гірко плаче він І лікаря все жде: – О, де ж той добрий лікар? Чого це він не йде? 8Та ось у повітрі ви бачите птаха? Все ближче, все нижче він мчить понад шляхом. На ньому, погляньте, сидить Айболить, Махае брилем і щосили кричить: – Привіт тобі, сонячна Африка! І рада, й щаслива уся дітвора: – Приїхав, приїхав! Ура! Ура! А птах вже на землю сідає, І лікар одразу питає: – А де тут малі бегемотики? – І мацає їхні животики, І всім по порядку Дає шоколадку І ставить, і ставить термометри! І до смугастих Біжить він тигряток, І до горбатих Слабих верблюжаток. І кожного гоголем, Кожного моголем, Гоголем-моголем Гоголем-моголем Годує, годує до несхочу! Десять ночей Айболить Не їсть, не п’є і не спить. Десять ночей підряд Лікує нещасних звірят І ставить, і ставить термометри. 9От і вилікував їх, Лімпопо! Хворих звіриків своїх, Лімпопо! Почали усі сміятись, Лімпопо! І стрибать, й перевертатись, Лімпопо! І акула-каракула Правим оком підморгнула І регоче, і регоче, Ніби хтось її лоскоче. А малятка бегемотики Ухопились за животики І сміються, заливаються, Аж дерева колихаються. Ось і Гіпо, ось и Попо, Гіпо-попо, Гіпо-попо, Ось іде Гіпопотам! Він іде від Занзібара, Йде він до Кіліманджаро, І співає, і кричить: – Добрий доктор Айболить! Слава добрим лікарям!
|