|
Занявчали кошенята: «Нам набридло нявкати! Хочемо, як цуценята, Гавкати» А за ними каченята: «Ми не будем крякати! Хочемо, як жабенята, Квакати!» Свинки всі занявкали: – Няв-няв-няв! Киценьки загавкали: – Гав-гав гав! Качечки заквакали: – Ква-ква-ква! Курочки закрякали: – Кря-кря-кря! А горобчик прилетів, Як корова, заревів: – Му-у-у-у! А ведмідь почув І собі гукнув: – Ку-ку-рі-ку! Тільки зайчик- побігайчик І не нявкав, і не гавкав, Під капустою сидів, По-заячи белькотів І звіряток нерозумних заспокоював: «Кому велено нявчати – Хай нявчить, Кому треба цвірінчати – Цвірінчіть! Не бувати вороні коровою, Не літать жабенятам під хмарами!» Та пустунчики-звірята Поросята, ведмежата Все ще дужче плутають. Зайчика не слухають. Риби в полі, знай гуляють, Жаби зграйками літають. Миші котика зловили, В мишоловку посадили. А лисиці- витівниці Сірники дістали вмить, Аби море запалить. Море полум’ям палає, Серед моря кит волає: «Гей, пожежники, біжіть! Погасити поможіть!» Довго-довго крокодил, Вибиваючись із сил, Закидав вогонь грибами, І млинцями, й пирогами. Два курчати прилітали, З діжки море заливали, Жабенята із коритця. Рибки теж лили водицю. Гасять, гасять – не погасять, Заливають – не заллють! А метелик пролітав, Крилечками помахав, Стало море погасати І погасло. От зраділи всі звірята! Стали весело співати, Вушками залопотіли, Ніжками затупотіли. Гуси стали танцювать І по-гусячи кричать: – Га-га-га-га! Кошенята замурчали: – Мур-мур-мур! Горобці зацвірінчали: – Цвінь-цвірінь! Коні заіржали: – І-гі-гі! Мухи задзижчали: – Ж-ж-ж! Жабенята квакають: – Ква-ква-ква! Каченята крякають: Кря-кря-кря! Солов’ї висвистують: – Ф’ю-ф’ю-ф’ю! Лялю заколисують, Донечку мою: Люлі-люлі-лю! Люлі-люлі-лю!
|