|
Простирала Повтікали, Ковдра – з ними за поріг І подушка, Мов скакушка, Мов та жаба-скрекотушка, Пострибала, хоч без ніг. Я за свічку – Свічка в пічку! Я за книжку – Утекла І під ліжко Залягла! Хочу я напитись чаю, Але що це? Сам не знаю! Самовар мій, повний вщерть, Утікає шкереберть! Що зробилось? Що зробилось? І від чого Все кругом Підхопилось Завертілось, Закрутилося млинком? Утюги За чобітками, Чобітки За пиріжками, Пиріжки За тарілками, Кочерга За пояском – Все літає, Утікає, Що аж курява стовпом! Тут із маминої спальні Клишоногий і кривий, Вибігає умивальник І кричить мені, страшний: – Ах негарне, нечупарне, Неумите поросятко! Чорне, ніби сажотрус, Ти на себе подивись: В тебе вакса за ушима, В тебе клякса під очима, В тебе руки – гидко взяти! Тож від тебе й штаненята, Сміх сказати, штаненята Геть від тебе подались! Рано-вранці на світанку Умиваються качата, Кошенята, й мишенята, І жучки, і павучки. Тільки ти не умивався, Замазурою зостався, І втекли від замазури І штанці, і чобітки. Я – Великий Умивальник, Славнозвісний Мийдодір, Умивальників Начальник І мочалок Командир! Тільки тупну я ногою, Тільки крикну: «Воювать!» – У кімнату цю юрбою Умивальники влетять І загавкають, завиють, Заскрегочуть, завищать І брудного замазуру Всі ухоплять чимскоріш, Просто в річку, Просто в річку З головою полетиш! Стукнув він у мідний таз, Закричав: – Кара-бараз! І щітки попідбігали, Задирчали, затріщали І давай мене вмивать, Ще й приказувать: – Я бруднулю мию, мию, Мию носа, мию шию, Ти, бруднуле, не забудь, – Чистим, чистим, чистим будь! Тут і мило підлетіло, З мила піна потекла, І шуміла, і шипіла, І жалила, як бджола! Я від губки із кімнати Прудко кинувся тікати, А вона услід біжить, Ще й гукає: – Гей, ловіть! Враз до парку я прискочив, Огорожу перескочив, – Губка все за мною мчиться І кусає, як вовчиця. Аж дивлюсь: мій друг хороший, Крокодил старий іде. Він Тотошу і Кокошу На прогулянку веде. Губку вмить він проковтнув, Як цукерочку глитнув. А тоді ногою – туп, Ще й кричить, Він двома ногами – гуп, Ще й гарчить: – Ти брудніший, ніж земля! – Він сказав. – Забирайся звідсіля! – Загукав. – А як ні, то дожену, – Він сказав. – Розтопчу і проковтну! – Загукав. Ех, як кинусь я додому утікать! Як візьмусь я руки, ноги обмивать! Милом, милом, Милом, милом Умивався без кінця. Змив і ваксу, І чорнило З неумитого лиця. Враз штанці мої вбігають І до ніг мені плигають. А за ними й пиріжок: – Ну-бо їж мене, дружок! А за ним і бутерброд Підлетів – і прямо в рот! От і книжка повернулась, З нею й зошит-молодець, Арифметика метнулась Із абеткою в танець. Тут Великий Умивальник, Славнозвісний Мийдодір, Умивальників Начальник І мочалок Командир, Підбігає, і танцює, І цілує, й каже так: – От тепер тебе люблю я, От тепер тебе хвалю я, Ти вже більше не бруднуля, А чистесенький хлопчак! Треба, треба умиватись, Умиватись треба нам! Ви, бруднулі, Замазулі, Сором вам! Сором вам! Хай славиться мило пашисте, Рушник хай прославиться чистий, Хвала порошкові зубному І гребінцеві густому! Давайте ж бо митись, купатись, Пірнать, хлюпотать, полоскатись У ночвах, у мисці, у ванні, В струмку, у ставку, в океані, І в річці, і в бані Старі й молоді, – Слава довічна воді!
|