|
Кетті, кис-с, скидай все спішно, Розкуйовдж свою красу. Я тебе, кохану, ніжну, На кушетку віднесу. Брешуть всі: Кузьмін (як хоче), Арцибашев і Бальмонт. Правда лиш, що твої очі, Мов квітневий горизонт. Жаги демон збудив ріжки, – Бачу я твої вуста, Гладжу я маленькі ніжки, І, напевне, неспроста. Якщо трапиться таємне (Де пророки? – Їх нема), Хай котятко сіро-темне Очі в соромі здійма. Про одне прошу немало Зі сльозою на очах: Не описуй лиш фіналу, Бо коханню буде крах.
|