|
Тобі завдячний я, Всевишній, Що у життєвій метушні Не депутат я, тож не грішний, І досі не сиджу в тюрмі. Пишаюся, Господь, Тобою За мій не вирваний язик, За півжебрацьку мою долю, За те, що до сволоти звик... Я надзвичайно вдячний, Боже, Що неминуча смертна мить Колись мій дух і тіло зможе На віки вічні розлучить. І ось тоді – Тебе благаю! – Дай зовсім зникнути мені, Бо нудно буде мені в раї, А пекло бачив на землі.
|