|
Творцю виношу я подяку щиру, Що я в життєвій метушні Не депутат, не став кумиром, Тюрма не плаче по мені. Тобі я вдячний, о Величний, Що є у мене ще язик, Що, як жебрак, до всього звичний, Я до мерзот всіляких звик. Тобі я вдячний, о Єдиний, Що я не Думський депутат, Що за страждання я не винний, Тобі я дякую стократ. Я вдячний, Боже, в повній мірі, Що смерть, яка до мене мчить, З моєї вже гнилої шкіри Дух визволить в останню мить. Молюсь Тобі глибокодумно: Дай щезнути у чорній млі. В раю, я знаю, буде сумно, А пекло бачу на землі.
|