|
Не прагну величі. Не значусь я при школах. То – брехні все і метушливості візок. Король був голий. Але скільки істин голих! Віками житимуть сюжети тих казок. А пекло скрізь. Полиця книг лиш раю сполох. І у житті, хоч скоро в небуття мій крок, я радий – вдома не сиджу і не геолог, і навіть не поет – ніщо. Віддав оброк. З тобою мені рай. Тому я шлю вітання, хто знав, що робить, справ не давши наостаннє. Зустріну смертний час біля твоїх я ніг. Не часто у житті торкаюся я ліри, але, на щастя, в цих руїнах і безвір’ї тебе знайшов – і душу зберегти я зміг.
|