|
Твій світлий образ мов зійшов з ікони, ти серед снів палких свята мені завжди. Хвала тобі! Крилаті наші коні. Задушливий цей час! Спішить, не зна куди. Без тебе я – мов без повітря, без води. Не зміряти пал, пристрасність тихоні. Соромишся? – спитай мої долоні – чутлива твоя плоть, за це не осуди. Тепер навік щасливим мені бути, жалоби не пізнають мої груди, біль – радість, а тягар та скрута – благодать. Той, хто відчув цю шовковистість плоті, до раю входив, не зневіривсь потім. Дай Бог, у пестощах тобі життя віддать!
|