|
У злочину відвертого рахунок свій, подвійний, будь першим, кров проллявши, наготові: звіріє біль, насуплюються брови, погрожуючи, що насильству буде помста й війни. Не пошкодує Вічність в помсті крові, обман безкровний, та буває часто-густо винним. Він непідсудний, то ж лови його на слові. Всі добрі, ситі тишею, все виглядає чинним. Ніж милосердніший, але петля добріша. Не плоть, а душу вб’є брехня скоріше, до смерті в совість всмоктана з дитинства. Ханжі, невігласи, словесоблуди, ми – тіні тіл, оману знавши всюди, і в спадок множимо брехню й безчинства.
|