|
Заволоділа нами безглуздості хвала! Жахливий гріх російського розвалу. Його не зважиш, бо чаша терезів мала, а сіль землі добром розвал назвала. Безбожний шторм неміряного бала все вихлюпнув живе, почався світ з нуля. Мов Суд Страшний, смерть царювала і хула, дух гинув, зате ницість виживала. Це б знать – ніхто тоді б родитись не схотів в ганебний плин століття, в житті ганебнім тім, з душею чесною під мертвою п’ятою. В житті скоріш не рай, а ломкість та громіздкість. Страх духом став. Брехня з давен-давен не рідкість. В такий жорстокий час зустрівся я з тобою.
|