|
Я в мого Бога б попросив Пробачення за те, Що радість я свою носив, Ніби пальто просте, Що часом я її знімав На час та іноді, Не забруднив і не зім’яв, Наперекір біді. Але я в дурні не спішив, Нехай був щастя бум, Під радістю я все ж носив, Ніби фуфайку – сум.
|