|
Під місяцем спокійне кладовище. Бузок і камінь, і хрестів черга. Ось наш родинний склеп. Підходжу ближче, І, наче темний привид, тінь ляга. Як моторошно! Двійником з могили Вона чека на кам’яній стіні. Але я йду. І тінь, мов раб безсилий, Ізнов повзе, покірна знов мені.
|