|
Печаль розкішних вій, блискучих, чорних, Алмази сліз – цих бунтівних затворниць, І спалах віч блакитних знов, Щасливих, радісних, смиренних – Все пам’ятаю...Та нема давно Отих нас – юних і блаженних! Звідкіль же ти являєшся мені? Навіщо оживаєш уві сні, С Сяйлива, чарівна, найкраща, І захват воскрешаєш і любов, Земну коротку зустріч нашу, Що лиш на мить подарував нам Бог?
|