|
І трави, і квіти, і блжоли, і пісня пташина, І небесна блакить, й колоски золоті... Час прийде і Господь запитає у блудного сина: «Чи був ти щасливий в земному житті?» І забуду я все, буду лиш пам’ятати Цю стежину між квітів і трав, що веде у жита́, Та від сліз, від гарячих, не зможу нічого сказати, До колін милосердних притуливши вуста...
|