|
І ромен, і джмелі, і трава, й колосини, І лазур, і спекота стерні... В судну мить Бог спитає у блудного сина: «Чим втішався в юдолі земній?» І забудеться все... Пригадаю лиш квіти, Між колосся путівці, травину руду... І від сліз наливних не знайшовши одвіту, До Господніх колін припаду.
|