|
Ніч. Ти на балконі в кріслі дачнім... Океану колисковий шум... Кротким будь, довірливим, не лячним, І спочинь від дум. Вітер з океану тихне наче, Й віє знову, сил не береже... Чи є той, хто і цієї дачі Спокій стереже? Чи є той, хто міря справедливо Наші вчинки, долі та літа? Серце хоче вірити у диво – Значить, так. Прецінь те, що є в тобі, існує. Ось дрімаєш ти, а в очі знов Так любовно ніжний вітер дує – Значить, є Любов?!
|