|
На триніжок богиня сідає: І руде її золото кіс, Зелень віч і з горбинкою ніс – Мідне дзеркало все відбиває. Вкрите бархатом рижу тонким Ніжне личко рожево-тілесне, Мов нектару краплина небесна, Сяє кульчик на ружі щоки. І промовив Улісс до богині: «Все прекрасне у тебе: рука, Так граційно фризуру торка, Сяє шия і лікоть на згині!» А Цирцея Уліссу: «О, ні, Лиш пишаюсь плечима своїми Та пушком золотистим між ними, Що збіга вниз по спині мені!»
|