|
Шипить і не встає верблюд, Ревуть, бурчать боки скотини. – Ногою вдар. Вже кличуть люд, Співають зранку муедзини. Стамбул перлистий звіддалі, Від диму сизо на Босфорі, В диму виходять кораблі У сиве Мармурове море. І дим із холодом води Змішався, медом пахне й вами, В цвітінні білому сади, І кізяком, і тиміамом. Несе червоний самовар Грек із кав’ярні під каштаном, Женуть худобу на базар, Прокинулись старці із ханом: Час йти, дивитись день цілий На блиск, на східень, любий оку, Де тінь птахів навскісна лиш Біжить по спаленому дроку.
|