|
Ще світанок не скоро, не скоро, нічка з тихих лісів не пішла. Під навісами сонного бору розляглася досвітня імла. Ще не чути птахів гомінливих, ледь сіріють вгорі небеса. Сплять волого-зелені ялини, пахне хвоєю літня роса. І нехай не світає ще довго. В’ється стежка по темним лісам... Темні тіні стоять нерухомо, та чомусь дуже легко так нам. І дзвіночок у таїнах бору то затихне, то знов задзвенить... Хай продовжиться довше ця мить... Ще світанок не скоро, не скоро.
|