Місяць палевий з-за хмари випливає, як корвет. Над долиною примара – церкви темний силует. Світло місячне згасає ночі темній навздогін, а з дзвіниці долітає тихий-тихий, сонний дзвін. У просвіти хмар тягучих серп понуро зазира, під гілками верб плакучих ним гаптується жура. В річці, в заводі глибокій, там, де день до ранку зник, завмирає одинокий срібний місяця двійник.
|