|
Обсипаються айстри в садках, жовтим жевріє клен за віконцем, посивілий туман в пелюстках береже їх від променів сонця. Ліс завмер. Крізь гілок частокіл проявляються стовбури сірі, зарябів від птахів небосхил, що летіти зібрались у вирій. Поселилася тиша в лісах, увібрала у себе всі звуки, осінь чутно в людей на вустах у піснях про журбу та розлуку. Поблукай же в останні ці дні, між алеями, що мовчазливі, і на ниви, смутливо-сумні, замилуйся в любові пориві. У танку українських ночей, де блищать діамантами зорі, ти згадай, як співав соловей, серед крон у небесному хорі. Пам’ятай, не зупиниться час, що струмками з-під талого снігу витікає, заводячи нас у оману, що схожа на втіху.
|