|
Дув з моря бриз, і місяць чистим рогом Стояв за вулицею край села. Від хати тінь лежала за порогом, А хата блідо-білою була. Південний бриз приніс тепло здаля. На мілині, під берегом пологим, Шуміла хвиля – розмовляла з Богом І сонного не зводила чола. Тонув у темній балці місяць сонний, На цвинтар, на скалу в журбі світив. А Бог був світлий, радісний, простий: У вітрі був, в душі моїй бездомній, В тремтливім сяйві зір із висоти Небес блакитних, чистих і бездонних.
|