|
По білих вівтарях порожніх Весняний вітер дув на нас, Хтось капав крейдою незбожно На золотий іконостас. І гул дзвінкий блукав в колонах, Між риштуванням не вгасав. Із пензлями, у балахонах Ми йшли під баню, в небеса. Там часто разом з малярами Пісень співали. І Христа, Що слухав нас в веселім храмі, Недарма зобразили там. Гадали, під пісні шляхетні Він здумає, неначе сон, Поріг на сонці в Назареті, Верстат і голубий хітон.
|