|
Я ще цвіту, до старості далеко. Та все ж про неї гадки ці журні... Як буде нам самотньо і нелегко! Як сумно уіі останні дні! Померлі залишили купу шмаття – А Судра бідний носить. Ба, й мені Життя залишить не надії, щастя, А тільки ум по давнині. Либонь, ми проживемо не даремно; Та тим болючіш буде до кінця З усмішкою сумною, тихо й чемно Носить одежину мерця!
|