|
Спокійний зір – неначе погляд лані, Уся моя і ніжність, і любов Мені у смутку згадуються знов, Та образ твій тепер уже в тумані. А будуть дні – розтане й смутку тінь, І сяйне сниво спогадів замає, Де вже ні щастя, ні страждань немає, А тільки всепрощаюча далінь.
|