|
Зірки затрепетали в небі, І з-за алей, де світ зорі, Враз свіжістю полів повіяв Весняний вітер на порі. Немов окрилений, на захід, За ним, розхристаний, жену. Відчути ласку вітру хочу, Пірнуть в життя солодкий нурт. Не вірю, що помру, втомлюся, Що назавжди в землі засну, – В життя закоханий безмірно, Лиш до схід сонця відпічну!
|