|
Стемніло. Вздовж алей, над сонними ставами Бреду я наугад. Свіжістю осені, листям і плодами Духмяніє сад. Давно він порідів – і зоряне сіяння Між гілок мерехтить. Іду повільно я – і мертвенне мовчання У тьмі алей царить. І чути кожен крок серед нічного саду, І царственим гербом Горять холодні діамантові Плеяди У небі над ставо́м.
|