|
Стемніло. Вздовж алей, над сонними ставками, Іду я наздогад. Осіннім листям, стиглими плодами Так млосно пахне сад. Він порідів давно, – і зоряне проміння Біліє між гілок. Іду повільно я, – і мертве безгоміння Панує в тьмі стежок. Мій крок дзвенить серед нічної прохолоди, І царственним гербом Горить Волосожар алмазний і холодний Опівночі мовчком.
|