|
Беру твою руку і довго на неї дивлюсь, Ти – очі в солодкій знемозі до мене несміло: У цій ось руці – вся суть, до якої молюсь – Тебе відчуваю – і душу, і тіло. Чого іще треба? Чи можна блаженнішим буть? Та ангел бунтарський, весь буря, – світами, Щоб смертною пристрастю згуби ужинок здобуть, Вже мчить понад нами!
|