|
Коли все місто сон змагає, Глибокий сон, у глупу ніч, Коли юга мете й кружляє, І будить дзвони всіх дзвіниць, – Так серце лячно завмирає! Так сумовито під цей час Крізь лемент бурі долинає Той невиразний дзвін до нас! Світ спорожнів...Земля схолола... А хуга трупи замела, Задула зорі доокола, У дзвони б’є в пітьмі, гуля. І на безлюднім і великім Всесвітнім цвинтарі життя Кружляє Смерть у танці дикім І має білим покриттям!
|