|
Догорів квітневий світлий вечір, Ліг морозний присмерк по лугах. Сплять граки; далекий шум потоку Таємниче в темряві стиха. Пахне рунами тепер свіжіше Молодий промерзлий чорнозем, Сяйво зоряне чимраз ясніше Над полями світить нам тихнем. Відбиваючи зірки по долах, Світять ям дзеркала водяні, Журавлі у дружніх перемовах Йдуть гуртом обачно вдалині. А Весна в зеленому розмаї, Дух тамуючи, зорі чека, – Шурхіт листя слухає у гаї, В темнім полі поглядом б лука.
|