|
Чорніє ліс, синіють ніжно далі І сосни молодіють з кожним днем, Піддався лютий вітрові з дощем І потемнів в лощинах сніг підталий. В садибі спокій, як завжди зимою, У затишку старих будов спиті» сад, Та вабить щось в пустий, холодний зал, Де пахне вогкістю й весною. Дивлюся на балкон, де снігу ще багато, Крізь запітніле скло заклеєних дверей, І не сумний мені вже мокрий сад оцей, На гнізда в липах жду граків, як свята. Мов у тюрмі, жаданої чекаю волі, Туманів весняних, почорнених горбів, Хмаринок білих, світлих теплих днів І перших жайворів у полі!
|