|
То наростав, а то слабішав, Грім за обійстям гуркотів, Тополь стрій вітерець утішив, На стеклах присмерк засірів. Все нижче хмари напливали; Відчутно простір посвіжів – Пориви вітру обвівали Дощем і запахом полів. В полях хліби до меж схилялись... А із лощин і із садів – Зусюди з вітром долинали Мотиви ранніх солов’їв. А ось по кленах і тополях Холодний вихор пролетів... Сухий бур’ян зашелестів, Вікно закрилося у дзвонах, Сяйнула блискавка вогнем... Зненацька вище даху дому Роздався тріск короткий грому І тяжкий гуркіт...Все кругом Відразу стихло і глибоко, Сад потемнілий присмирнів, – І благодатно і широко Дощ весняний залопотів. На межі низько нахилились Хліби в полях...А із садів Так само звучно долітали Мотиви ранніх солов’їв. Коли над спраглою землею Дощ відшумів і стихнув грім, Ніч переповнила алеї Блаженством і теплом своїм. Незрушна пара і пахуча Лягла в хліби. Спала земля. Ледь в хмарах жевріла тягуча, Червона, стрічкою зоря. А із лощин, де розпускались В пітьмі квітки, і із садів Лилися й в хащах відбивались Пісні в ярінні солов’їв.
|