|
Я пасла чорних кіз в траві жорсткій Поміж червоних скель, колючок, глини. Синіло море. Вигрівали спини На сонці валуни, і спав прибій. Я прилягла в засохлу тінь маслини, Вколисана крильми дівочих мрій. І він зійшов, як мух дзвонливий рій, Як світло наскрізної павутини. Мені осяяв ноги. До колін Їх оголив. І на сріблі подолу Вогнем горів. Обвів смагою він Мої соски. Мене, печальну й кволу, Він обіймав так солодко... Зад ар Навчив з ромашок готувать відвар.
|