|
Старий пшеницю віяв; брав зерно на лопату. Він до святого Спаса закінчив молотьбу. Бабуся в чорній плахті вапном білила хату, Вела довкруг віконця лямівку голубу. А сонце рожевіло, за курний степ ховалось, І тіні ніг стовпами лягали на гумно, А хата молоділа, сама себе встидалась, І сяяло святково усміхнене вікно.
|