|
Помер газда, забито дім, На шибах – купервасу дим, Пуста кошара – скот почез, В сараї – зарость кропиви, Чадять нечищені хліви. Жнива. Спекота. Що це з ніш, Куди це мчить шалений пес? Серед оголених бантин Ночами спить сичів загін, Вдень – од тополь грачиний крик... Але незмінний – тиші глиб, Неначе люд зі світу зник. Міліє літепла ріка, В степу пожовк незжатий хліб. А він летить – і чути хрип, І піна крапле з язика. Летить стрілою через двір, І через сад, і далі, в степ. Криваво-каламутний зір, Ощер зубів, на шиї цеп... Спаси нас, Господи з небес, Зірвався пес, сказився пес! Горять жита, тече зона. Та хто ж би вийшов на жнива? В’є сполох, дим, гуде луна, Але ніхто не залива. Ось біснуватих встане тьма, Мамаєва нещадна рать... Але Спасителя нема, І злочини – кому карать?
|