Ніч іде – і темніє Падолисту багрець... Прохолодою віє По полях вітерець. День був довгий, томливий... Чайка ночі пливе В синій місячній зливі І до спокою зве. Тихо срібне весельце Їй позначує путь... Спи-засни, моє серце! Відпочинь... І забудь. Борис Олександрів ?